Як не панікувати під час війни – важливі поради 

Непростий час переживаємо ми - українці, ворог ступив на нашу землю і головним завданням Росії є викликати паніку серед населення. А нам потрібно бути єдиними, вірними своїй державі і зібравши всі сили в кулак не допустити  цього психологічного стану. Цілком природнім є те, що кожна людина відчуває потребу в безпеці. Ті, хто вже був на війні сприймають всю ситуацію трохи спокійніше. А що ж робити всім іншим людям яких охоплює паніка? Загалом через дві- три доби має відбутись нормалізація психологічного стану. Людям вкрай необхідно зараз говорити те, що вони відчувають - це нормальна реакція, але щоб вони себе нормально почували, є кілька методів екстреної психорегуляції.

Перший з них: дихальна вправа, тобто протягом незначного періоду часу робите глибокий вдих, затримуєте дихання, видих, і знову затримуєте дихання, потім знову вдих і так далі. Таких повторів треба зробити 3-4-5.Після цього треба зробити самомасаж голови. За потреба повторити все це кілька разів. Також є інший метод нормалізації психологічного стану, пов'язаний з рухами очей. Треба також зробити вдих-видих і 15-20 рухів очима вправо-вліво, але так, щоб вони не боліли. Цей метод застосовується для терапії посттравматичних стресових розладів (ПТСР).

Крім того, якщо у людини паніка і вона знаходиться в стані ступору – треба примусити її рухатися, тобто ходити, робити якісь звичайні вправи, розмовляти. Якщо людина навпаки сама стає балакучою, багато говорить, то її треба посадити, вона має зробити швидкий глибокий вдих – повільний видих, так кілька разів, після цього можна зробити самомасаж голови.

Як говорити з дітьми про війну?

Варто дитині завжди говорити правду, але без паніки та надмірних емоцій. "Що б це не було (чи повідомлення про замінування, чи звук сирени, чи просто обговорення теми війни), єдиний принцип – це говорити правду. Не треба ніколи нічого приховувати чи ще гірше – вигадувати. Варто правильно підібрати слова, які будуть зрозумілі дитині відповідно до її вікового розвитку. Найкращий варіант – якщо говорити з дітьми про війну будуть батьки. Але звичайно, що школа чи садок також не може бути осторонь. Якщо йдеться про зовсім маленьких дітей, дошкільнят, то до них добре доводити інформацію через казки. Є достатньо багато казок, які стосуються теми безпеки, не лише питання війни". Навіть на прикладі найпростішої казки "Коза-дереза" можна пояснити дитині, наскільки небезпечно є пускати чужого у свою домівку. Окрім того, схожі історії можна моделювати самим батькам. Головне – має бути навчальне спрямування. Можна пограти в ігри, де розіграти історії, як поводитися кожен з героїв. Що варто в цій історії робити й до кого звертатись. Дітям з першого класу можна говорити, що батьки до всього готові, якщо скажімо збирають "тривожну валізу".  Можуть пояснити дитині, що все необхідне мають на будь-який випадок. Нагадати, що поряд є укриття і там можна сховатись. Стосовно старших діток, то у великому потоці інформації навряд чи діти зможуть розібратись, адже цього зробити часто не можуть навіть дорослі. Тому треба пояснити дітям, що краще підійти до дорослих і розпитати, скажімо: "Я прочитав це, поясніть про що йдеться? Чи можна цьому вірити чи ні?" Саме батькам треба в першу чергу фільтрувати новини, які вони черпають з інтернет-простору і правильно визначати, з яких джерел вони беруть відповідну інформацію – аби транслювати дітям лише офіційну і перевірену інформацію. Про війну говорити треба. Варто звертатись до історії й казати про те, що Україна у своїй історії вже пережила низку воєн. Можна розповідати спогади родичів. Такі життєві історії дітей можуть заспокоїти. Пояснювати, що такі ситуації стаються, і так буває, що хтось на когось нападає. Дуже важливо батькам контролювати свій емоційний стан. Коли хтось не може стримати своїх емоцій, хай краще інші особи з сім'ї пояснять усю ситуацію. Але це не має бути катастрофізація, що "все погано". Це мають бути чіткі правила поведінки. Важливо дитині пояснити, що у такій ситуації маємо бути більш обережними, ніж зазвичай. Треба нагадувати, що не можна піднімати нічого на вулиці – незнайомі речі, навіть якщо ці речі залишені в класі, чи діти їх знайшли на подвір'ї школи, чи в туалеті. Натомість потрібно обов'язково повідомити дорослим. Аби вони самі не були до предмета будь-якого незрозумілого безпосередньо близько, не брали його руками". А батькам потрібно пам'ятати, що в контексті війни нічого не варто приховувати. Головне в цій ситуції підтримувати одне одного і вірити в нашу перемогу!!!