Щороку 10 вересня відзначається Всесвітній день запобігання самогубствам.

Основна мета цієї міжнародної дати:

— підвищити обізнаність людей про значення самогубств як глобальної моральної проблеми;

— поліпшити знання про те, як можна запобігти суїциду;

— зменшити стигматизацію, пов'язану з самогубцями.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, кожні 40 секунд одна людина вчиняє самогубство. Це близько 800 тисяч осіб на рік, хоча за іншими даними кількість наближається до мільйона. Ще більше людей роблять спроби суїциду (за оцінками ВООЗ, вони стаються приблизно у 20 разів частіше). Наприклад, у 2016 році саме самогубство було другою причиною смерті серед людей віком 15-29 років.

Спеціалісти визначають суїцид (suizid – з лат. «себе вбивати»), тобто самогубство, як усвідомлювані, навмисні дії, спрямовані на добровільне позбавлення себе життя, що призводить до смерті. Науковці-психологи, крім факту самогубства розглядають і більш ширший контекст суїцидальної поведінки – численні факти свідомого чи несвідомого нехтування життям як вищою цінністю людини (акти хоробрості, ризиковані вчинки, гра зі смертю, надмірне виснаження себе працею, легковажне нехтування небезпекою).

В Україні на загальнонаціональному рівні немає правдивої статистики з проблеми суїцидів. Єдине, що є в загальному доступі – це статистичні дані на джерелах Державної служби статистики України. Але з багатьох позицій ті дані не можуть вважатися вичерпними. Ось кілька фактів:

По-перше: у реєстрі досудових розслідувань окремо не виділена категорія самогубств. Це одна із версій розслідувань убивств.

Другий факт: Самогубство шляхом отруєння чи втоплення обраховується відповідною категорією смертності та не відокремлюється від нещасних випадків чи вбивств, тобто однаково, чи людина потонула, чи її втопили, чи вона вчинила самогубство шляхом втоплення, отруєння.

Cлушним фактом є те, що в Україні не ведеться узагальнений державний моніторинг спроб вчинення самогубств, які фіксуються психіатрами. А тим більше не виконується моніторинг спроб самогубств. І це геть спотворює картину адекватного бачення проблеми, бо за міжнародною статистикою на одне самогубство припадає 25 спроб. Це означає, що зовсім інакше треба підходити до цієї проблеми й, фіксуючи спроби, намагатися якось їх упередити.

 

Чи завжди дитина приймає рішення про суїцид самостійно? Що мають на увазі під терміном «доведення до суїциду»?:

Доведення до самогубства є кримінально караним діянням (ст. 120 Кримінального кодексу України).

Тривожними для батьків і вчителів мають стати такі фактори:

— розмови дитини про самогубство або про суїцидальні думки в однолітків, подруг, однокласників (іноді дитина не каже про самогубство прямо);

— надмірна самокритика й переживання з приводу своїх поразок і невдач, дуже низька самооцінка підлітка;

— захоплення кумирами, які вчинили самогубство;

— прослуховування «похмурої» музики, читання літератури, сюжети якої, так чи інакше торкаються теми суїциду;

— дарування важливих для дитини речей друзям або своїй сім’ї;

— соціальна ізоляція; депресивний стан;

— виникнення на тілі поранень;

— відсутність гігієни та байдуже ставлення до власного зовнішнього вигляду.

Інші дослідники вказують також на основні мотиви підліткових самогубств, та надають наступні суїцидальні реакції, які можуть виникати:

за мотивом «невдале кохання» – людина вчиняє суїцид під впливом інтенсивних любовних переживань у разі розриву стосунків, через зраду. Кохання як мотив суїциду найчастіше трапляється у молоді віком 15–17 років;

за мотивом «крик про допомогу» – індивід скоює суїцидальну спробу, намагаючись привернути увагу інших. До цієї групи належать демонстративно-шантажні спроби, скоєні з метою вплинути на певних суб’єктів з соціального оточення (батьків, однолітків тощо);

Фахівці вказують, що як правило, причинами суїциди стають суто особисті причини і переживання, проблеми, які підлітку часто здаються абсолютно нерозв'язними. Причому часто дорослі дуже дивуються, коли дізнаються, що штовхнуло дитину на подібний крок – причина може бути настільки незначною, що доросла людина просто – напросто не звернула би на неї особливої ​​уваги. Для підлітка ж вона глобальна.

Також, психологами доведений той факт, і батькам необхідно пам'ятати про те, що часто підлітки роблять спробу самогубства не тому, що насправді хочуть померти. Причиною подібної спроби суїциду стає банальне бажання привернути до себе увагу оточуючих, своєрідний крик про допомогу.

 

Профілактичну роботу можливо проводити в декількох напрямках, адже профілактика суїцидів має комплексний характер та потребує уваги й зусиль як від батьків, так і педагогів та адміністрації навчального закладу.

Допомога педагога:

Допомога педагога у своєчасному виявленні таких дітей полягає в тому, що часто спілкуючись із дитиною, він може побачити ознаки проблемного стану: напругу, агресивність, апатію, аутоагресивну поведінку тощо. Педагог може звернути увагу шкільного лікаря, практичного психолога, соціального педагога, батьків, адміністрації школи на ту чи іншу дитину. Зазначена посередницька роль педагога має позитивний вплив, оскільки це вже є актом уваги та участі, який дуже важливий для підлітка у стані стресу, аутоагресивної поведінки тощо.

На наш погляд, основним завданням первинної профілактики є поширення інформації щодо ознак та чинників підліткового самогубства. Це необхідно у роботі з педагогічними працівниками та батьками, які можуть надати допомогу практичному психологу чи соціальному педагогу при виявленні підлітків з суїцидальним ризиком. Профілактична робота з попередження суїциду передбачає створення у навчальному закладі інформаційного куточку з методичною літературою, адресою і телефонами довіри, даних про режими роботи кризових центрів, спеціалізованих відділень лікарень.

Дії практичного психолога:

Одним з основних завдань практичного психолога є профілактика суїцидальної поведінки, яка може здійснюватися в таких формах роботи:

зняття психологічної напруги в психотравмуючій ситуації;

зменшення емоційної залежності;

формування компенсаторних механізмів поведінки;

формування адекватного ставлення до життя та смерті.

Тема є більш широкою для подальшого обговорення та вивчення, адже є актуальною не тільки в день запобігання суїциду, а й в сучасному повсякденні.

«Життя – це безцінний дар, який дається людині при народженні і те, як людина розпорядиться ним, залежить від неї самої» Сократ

https://psychologistolya.blogspot.com/p/blog-page_56.html - телефони довіри, важлива та корисна інформація.

Протягом вересня рекомендується проводити виховні, тренінги, бесіди про цінність життя. Якщо помічаєте якісь моменти в поведінці дітей, повідомити психолога для проведення діагностичного обстеження.